Масштаб таланту й особистості Ліни Костенко

19 березня 2015 року виповнилось 85 років від Дня народження відомої української поетеси-шестидесятниці Ліни Костенко

.Ліна Костенко – категорія вічна.
Змінюються «рухомі естетики сучасності»,
накочують одне на одне покоління, а вона лишається.
Лишається масштаб таланту й особистості.

                                                     (Павло Вольвач, поет)

 

 

 

 

Короткі біографічні дані

Народилась вона на Київщині у родині вчителів. Після закінчення школи, навчалася у Київському педагогічному інституті, Московському літературному інституті імені Горького, який закінчила у 1956 році.

Перша збірка віршів Ліни Костенко – «Промені землі» – побачила світ у 1957 році.

У 60-х роках поетеса була найбільш яскравою постаттю у сузір’ї молодих українських талантів. Однак, через нелояльне відношення Ліни Василівни до тогочасного політичного режиму, її твори досить довгий період не друкували.

У 1987 році Ліна Костенко видала роман у віршах «Маруся Чурай», за який (і за збірку віршів «Неповторність») отримала Шевченківську премію. Цього ж року вийшли друком її збірки віршів «Сад нетанучих скульптур» та Бузиновий цар» (остання – для дітей).

Після майже двадцятирічної перерви, у 2010 році, письменниця презентувала своїм шанувальникам прозову книжку «Записки українського самашедшего».

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Л.Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

Ліна Костенко – неординарна особистість, «духовна перлина» сучасної української доби, яка незважаючи ні нащо є вірною своїм життєвим істинам та ідеалам.

Творчий доробок

ВИДАННЯ:

«Проміння землі» (1957)

«Вітрила» (1958)

«Мандрівки серця» (1961)

«Зоряний інтеграл» (1963)

«Над берегами вічної ріки» (1977)

«Маруся Чурай» (1979)

«Неповторність» (1980)

«Сад нетанучих скульптур» (1987)

«Бузиновий цар» (1987)

«Вибране» (1987)

«Інкрустації» (1994)

«Берестечко» (1999)

«Гіацинтове сонце» (2010)

«Записки українського самашедшого» (2010)

«Річка Геракліта» (2011)

«Мадонна перехресть» (2011)

РОМАНИ:

«Маруся Чурай»

«Записки українського самашедшого»

ПОЕМИ:

«Берестечко»

«Дума про братів Неазовських»

«Скіфська одісея»

«Сніг у Флоренції»

ПОЕЗІЇ:

«Вже почалось, мабуть, майбутнє…»

«Віяло мадам Полетики»

«Життя іде, і все без коректур…»

«На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…»

«Моя любове! Я перед тобою…»

«Мій перший вірш написаний в окопі…»

«Очима ти сказав мені: люблю…»

«Пастораль ХХ сторіччя»

«Пелюстки старовинного романсу»

«Пісенька з варіаціями»

«Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…»

«Розкажу тобі думку таємну…»

«Світлий сонет»

«Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!…»

«Тут обелісків ціла рота…»

«Українське Альфреско»

«Умирають майстри…»

«Хай буде легко. Дотиком пера…»

«Чекаю дня, коли тобі скажу…»

Ліна Костенко. Про себе…

  • І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна.
  • Іноді почуваюся роботом, у якого механічне серце. Найбільше боюся приниження, цей страх мене теж принижує.
  • Мене куплять і спродувать не раджу, моя душа не ходить на базар.
  • Я повністю безсистемна людина. До того ж невиправна сова. Я можу творити тільки вночі. То найкращий час для мене, коли все і всі засинають, коли вимкнений телефон. Зранку вип’єш кави, а потім вже і нема коли їсти. Я взагалі думаю, що коли людина надто панькається із собою її енергетика вичахає.
  • Маю тільки небо над собою, маю тільки душу при собі.
  • Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема.
  • Мені пишуть, що в мене шістдесятницьке мислення. Але це не мислення певного періоду. Це високовольтна лінія духу, яку ми тягли крізь віки. А тепер її топчуть в бруд. Ми її несли, але нема кому її передати. Коли кажуть, що молодь не любить Україну – то це брехня. Саме молоді ми повинні передати цю високовольтну лінію духу. Ми повинні розчистити дорогу та зробити все, що від нас залежить.
  • Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.
  • Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.
  • Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу

Крихти життєвої мудрості від Ліни Костенко

Лише борись, а щастя не втече.Не схаменешся – півжиття позаду.© Ліна Костенко Нам треба жити кожним днем. Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, бо «потім»може й не настати.© Ліна Костенко
Нерівня душ – це гірше, ніж майна!© Ліна Костенко Коли починається смерть культури, настає культура смерті.© Ліна Костенко
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.© Ліна Костенко Життя пройде, немов вода, і відцвіте, немов вишнева гілка…в житті одна помилка — не біда, біда, коли усе життя — помилка.© Ліна Костенко
Сторінку можна видерти. Історію – ні.© Ліна Костенко Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.© Ліна Костенко
Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям.© Ліна Костенко Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.© Ліна Костенко
Будні роблять людей буденними.© Ліна Костенко Не бійся правди,хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки.Людині бійся душу ошукать,бо в цьому схибиш – то уже навіки….© Ліна Костенко
Егоїзм — першопричина раку душі.© Ліна Костенко Щастя треба — на всякий випадок.Сили треба — на цілий вік© Ліна Костенко

 

Укладачі:

Даниленко М.П.,

викладач кафедри документознавства та інформаційної діяльності, аспірант,

Гузь О.В.,

викладач кафедри комп’ютерних систем і мереж