На моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом, звучать слова:
«Герої не вмирають!»
Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.
Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.
Ще зовсім недавно ми жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки і не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною. В один день наше життя змінилося. Майже кожну українську родину опалило полум’я військових дій, які розпочалися на території нашої держави. Антитерористична операція, яка розпочалася у квітні 2014 року і переросла в повномаштабне вторгнення з 24 лютого 2022 року, триває і по цей час.
На превеликий жаль, не обійшла біда і Дубенську філію Університету Україна : четверо наших випускників: Владислав ШТЕФУСЬ, Микола ГОРЕВИЧ, Олександр ЯРМОЛЮК та Ярослав КОНДРАТЮК віддали своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким полеглих захисників України. Викладачі та студенти , уся університетська спільнота Дубенської філії відкритого міжнародного університету «Україна» сумує з приводу загибелі на фронті наших студентів, життя яких обірвалося під час виконання бойових завдань, захищаючи Батьківщину.
Кожний загиблий воїн – герой, на чиїх життях вибудовується майбутнє нашої держави, навіки у наших серцях.
Вічна пам’ять і шана !
Владислав ШТЕФУСЬ
Народився Владислав 29 квітня 1998 року у місті Дубно. З 2004 року по 2008 рік навчався у Дубенській початковій школі №4, з 2013 року по 2017 рік – у Дубенській ЗОШ №6.
Після закінчення 9 класу вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Активно займався спортом. Кандидат у майстри спорту з вільної боротьби. Учасник регіональних та міжнародних змагань, нагороджений численними кубками та медалями. З березня 2021 року став студентом Дубенської філії ,спеціальності «123 Комп’ютерна інженерія».
З 2019 року служив у Збройних Силах України на посаді водія-понтонера.
Нагороджений медаллю бойових дій в АТО «Ветеран війни». Воїн загинув 4 травня 2022 року під час виконання бойових завдань на Харківщині в районі н.п. Протопопівка, Ізюмського району, Харківської області. Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Микола ГОРЕВИЧ
Микола ГОРЕВИЧ народився 22 травня 1994 року і проживав у місті Почаїв. На момент загибелі йому було лише 29 років.
Микола ГОРЕВИЧ був громадським активістом, волонтером, помічником депутата Почаївської міської ради, а також бійцем Української добровольчої армії.
Військовослужбовець 14-тої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Медик взводу вогневої підтримки 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини старший солдат Військова служба за контрактом. Віддав службі у війську не один рік свого молодого життя. Під час повномасштабного вторгнення поповнив ряди 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь в обороні України від збройного нападу росії.
13 серпня поточного року поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського району, Донецької області, виконуючи обов’язки військової служби загинув.
Олександр ЯРМОЛЮК
Сашко вчився в Новокорецькій школі, здобув технічну освіту «Оператор комп’ютерного набору» у Корецькому ВПУ 24, здобув вищу освіту в Дубенській філії Університету «Україна» з 2012 року. Працював у Києві.
Попрощатися із захисником вийшло чи не все село, навколішки проводжали до місця спочинку та встеляли дорогу квітами. Поховали захисника на новокорецькому кладовищі.
Молодий хлопчина, красивий парубок, мужній солдат, Ярмолюк Олександр Петрович загинув 30 січня 2022 року в районі м. Кремінна, що на Луганщині. Йому назавжди 29…
Ярослав КОНДРАТЮК 
Ярославові Кондратюку було 29 років. Він закінчив 16 школу, пішов служити за контрактом у 2012 році.
Він завжди був за правду. Військовим хотів бути зі школи. Він здобув свою мрію, але, на жаль, вона дуже швидко закінчилася.Ярослав під час проходження служби ніколи не шукав легких шляхів та завжди готовий був брати на себе відповідальність в будь-яких умовах, проявляв високий професіоналізм, чесність та повагу до побратимів
Похований 30 травня 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища м. Тернопіль.
Нагороди :
- нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня;
- почесний громадянин міста Тернополя (22 серпня 2022, посмертно) Служив у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Загинув боєць поблизу Запоріжжя під час артобстрілу 9 квітня.